сором
31сором — а ( у); м. Нар. разг. = Срам …
32сором — а ( у); м.; нар. разг. = срам …
33сором — I (почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою поведінку, учинки тощо), стид, соромота, страмота Пор. збентеження 1) II ▶ див. ганьба, соромно …
34сором — іменник чоловічого роду розм …
35соромітник — а, ч. Людина, що не має сорому (у 1 знач.), незважає на правила пристойності; безсоромник …
36сором'язливий — а, е. Те саме, що соромливий …
37сором'язний — а/, е/. Те саме, що соромливий …
38Люди пьют - по головке гладят; мы за чарку - стыд да сором. — Люди пьют по головке гладят; мы за чарку стыд да сором. См. ПРАВДА КРИВДА …
39на сором — прислівник незмінювана словникова одиниця …
40Книга Плач Иеремии 3:45 — Сором и мерзостью Ты сделал нас среди народов. 1Кор.4:13 …
Библия. Ветхий и Новый заветы. Синодальный перевод. Библейская энциклопедия арх. Никифора.
